Правова політика це науково обгрунтована , послідовна і системна діяльність державних і муніципальних органів щодо створення ефективного механізму правового регулювання , цивілізованого використання юридичних засобів у досягненні таких цілей , як найбільш повне забезпечення прав і свобод людини і громадянина , зміцнення дисципліни , законності та правопорядку , формування правової державності і високого рівня правової культури і життя суспільства й особистості.
Пріоритетами сучасної російської правової політики є : подолання тривалої безсилля влади і посилення її координуючої ролі на основі загальнонаціонального представництва ; боротьба з бюрократизмом і корупцією , мінімізація відчуження влади від насущних інтересів населення; вирівнювання балансу в поділі влади і дозвіл проблем федерального устрою ; пошук оптимальної взаємодії держави , права і суспільства; поліпшення якості прийнятих правових актів і підвищення професіоналізму законодавців і правопріменітелей ; усунення розриву між декларацією прав людини і практикою їх реального використання , посилення моральних засад у правовій політиці і стимулювання соціальної активності особистості; зміцнення законності , правопорядку та реальної демократії .
Формами правової політики виступають : правотворча - втілюється переважно у прийнятті , зміні та скасування нормативних актів і договорів ; правозастосовна - втілюється в правозастосовних актах , документах індивідуального , персоніфікованого характеру; правоінтерпретаціонная - втілюється в актах тлумачення правових норм ( інтерпретаційних актах) ; доктринальна - втілюється в проектах правових актів , в науковому передбаченні розвитку юридичних ситуацій; правообучающая - проявляється у підготовці юристів нового покоління , готових творчо діяти в новій політико - правової ситуації.
Залежно від сфери здійснення правова політика може бути конституційної , кримінальної, сімейно - шлюбної , фінансової , податкової , митної , банківської тощо; залежно від змісту - законодавчої , виконавчої , суддівської , прокурорської , нотаріальної та т.д.; залежно від цілей - поточної і перспективної ; залежно від функцій - Праворегулятівная та правоохоронної .
Пріоритетами сучасної російської правової політики є : подолання тривалої безсилля влади і посилення її координуючої ролі на основі загальнонаціонального представництва ; боротьба з бюрократизмом і корупцією , мінімізація відчуження влади від насущних інтересів населення; вирівнювання балансу в поділі влади і дозвіл проблем федерального устрою ; пошук оптимальної взаємодії держави , права і суспільства; поліпшення якості прийнятих правових актів і підвищення професіоналізму законодавців і правопріменітелей ; усунення розриву між декларацією прав людини і практикою їх реального використання , посилення моральних засад у правовій політиці і стимулювання соціальної активності особистості; зміцнення законності , правопорядку та реальної демократії .
Формами правової політики виступають : правотворча - втілюється переважно у прийнятті , зміні та скасування нормативних актів і договорів ; правозастосовна - втілюється в правозастосовних актах , документах індивідуального , персоніфікованого характеру; правоінтерпретаціонная - втілюється в актах тлумачення правових норм ( інтерпретаційних актах) ; доктринальна - втілюється в проектах правових актів , в науковому передбаченні розвитку юридичних ситуацій; правообучающая - проявляється у підготовці юристів нового покоління , готових творчо діяти в новій політико - правової ситуації.
Залежно від сфери здійснення правова політика може бути конституційної , кримінальної, сімейно - шлюбної , фінансової , податкової , митної , банківської тощо; залежно від змісту - законодавчої , виконавчої , суддівської , прокурорської , нотаріальної та т.д.; залежно від цілей - поточної і перспективної ; залежно від функцій - Праворегулятівная та правоохоронної .